Людям із порушенням зоруЗ метою інформування та у зв’язку з отриманням численних звернень працівників, щодо надання відпусток під час карантинних заходів, Головне управління Держпраці у Запорізькій області надає роз’яснення:
Питання: чи може роботодавець примусововідправити працівників увідпустку без збереження заробітної плати у разі встановлення карантину?
Відповідь: з метою реалізації заходів, передбачених законодавством у разі встановлення карантину відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», роботодавці зобов’язані вжити всіх можливих заходів. Серед таких заходів:
– надання працівникам щорічних основних та додаткових відпусток, інших оплачуваних відпусток, передбачених законодавством;
– надання відпусток без збереження заробітної плати за заявою працівників;
– встановлення працівникам неповного або скороченого робочого часу;
– запровадження роботи змінами;
– тимчасове запровадження дистанційної або надомної роботи;
– введення простою;
– продовження роботи за умови застосування засобів індивідуального та колективного захисту.
Порядок надання відпустки без збереження заробітної плати регулюється Законом України «Про відпустки» (статті 25, 26 ) (надалі- Закон) та Кодексом законів про працю України.
Статтею 25 Закону визначені випадки та строки надання відпустки без збереження заробітної плати за бажанням працівника в обов’язковому порядку, якщо це матері або іншій особі, зазначеній у ч. 3 ст. 18 цього Закону, а відпустка потрібна для догляду за дитиною віком до 14 років на період оголошення карантину на відповідній території.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19)» внесено зміни до ст. 84 КЗпП України, відповідно до яких, у разі встановлення Кабінетом Міністрів України карантину, термін перебування у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину не включається у загальний термін, встановлений частиною другою цієї статті (не більше 15 календарних днів на рік).
Зазначені відпустки надаються працівникам виключно на підставі їх особистої заяви. Надання працівникам відпусток без збереження заробітної плати за виключною ініціативою роботодавця законодавством про працю не передбачено. Якщо працівник відмовляється написати заяву про надання йому відпустки без збереження заробітної плати, роботодавець не має права примушувати його до цього.
Питання: якої тривалості може надаватисьпрацівникувідпустка без збереження заробітної платиу разі встановлення карантину?
Відповідь: згідно із статтею 84 КЗпП України, за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19)» внесено зміни до ст. 84 КЗпП України, відповідно до яких, у разі встановлення Кабінетом Міністрів України карантину, термін перебування у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину не включається у загальний термін, встановлений частиною другою цієї статті (не більше 15 календарних днів на рік).
Питання: якої кількості працівників роботодавець може одночасно надати відпустку без збереження заробітної плати?
Відповідь: статтею 25 Закону визначені випадки та строки надання відпустки без збереження заробітної плати за бажанням працівника в обов’язковому порядку, якщо це матері або іншій особі, зазначеній у ч. 3 ст. 18 цього Закону, а відпустка потрібна для догляду за дитиною віком до 14 років на період оголошення карантину на відповідній території.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19)» внесено зміни до ст. 84 КЗпП України, відповідно до яких, у разі встановлення Кабінетом Міністрів України карантину, термін перебування у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину не включається у загальний термін, встановлений частиною другою цієї статті (не більше 15 календарних днів на рік).
Зазначені вище відпустки надаються працівникам виключно на підставі їх особистої заяви.
Законодавством про працю не визначено обмеження щодо кількості працівників, яким роботодавець може надати відпустку без збереження заробітної плати, передбачену статтею 84 КЗпП України. Роботодавець, враховуючи потреби підприємства, самостійно приймає рішення надати таку відпустку, так і відмовити у її наданні.
Питання: який порядок надання працівникам щорічних основних та додаткових відпусток, інших оплачуваних відпусток, передбачених законодавством під час карантинних заходів?
Відповідь:запровадження карантину не визначено законодавством як підставу для перенесення щорічної відпустки. В той же час чинне законодавство не забороняє надання працівнику щорічної відпустки за угодою сторін під час карантину на весь час або частково. Відповідно до статті 80 КЗпП України щорічна відпустка за ініціативою власника або уповноваженого ним органу, як виняток, може бути перенесена на інший період тільки за письмовою згодою працівника та за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) у разі, коли надання щорічної відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо відбитися на нормальному ході роботи підприємства, установи, організації, та за умови, що частина відпустки тривалістю не менше 24 календарних днів буде використана в поточному робочому році.
У разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом.
Таким чином, у разі наявності у працівника невикористаних днів щорічної відпустки, за його бажанням (на підставі особистої заяви) та за згодою роботодавця може бути надана щорічна основна або додаткова відпустка, а також інші оплачувані відпустки, передбачені законодавством (відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину – особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, додаткова відпустка окремим категоріям громадян та постраждалим учасникам Революції Гідності тощо).
